Я дякую тобі За те що ти на світі є. За те що створено в мені, Хоча й від того біль снує. І так безмежно я люблю тебе, За те що ти така, яка ти є.
І віриш, я живу лише для того, Щоби відчути дотик твій плеча свойого, Щоби побачити в руках своїх ті руки, Які замінять раю снів безмежні луки. І я дивлюсь їх почерк з дня у рік. Пробач нестриманість чуттєвих рік.
Що я дивлюся твоїх щік Прозорі контури й повік, Всі лінії в моїх очах стають Залізні мов, я зрозумів всю суть Свого життя, і вже втрачати нічого, повір, Надія лиш - щасливий буде звір.
І сказане тобою ні, Мене не змусить вимовить і слова, Люблю тебе, повір мені, Ти моя радість світанкова, Ти моє щастя у заковах, Єдине світло у житті.
Я хочу щоб змогла ти зрозуміти — Триматиму тебе і зо всіх сил. Як бачу навесні ласкаві квіти, Я б їх щодня одній тобі носив. Ти обертаєш світ і значення краси, Душі кристал у краплях ранньої роси.
І скаже час значний тобі, Я віддаватиму пісні Йому як в прірву. Це тобі Не просто «ні» сказати в очі знов мені. Я буду поклонятися одній, Що робить стужу на весні.
Помилуй те що мною не дано, Забудь за тисячі тих помилок, Що я зробив, повір мені. Пробач за те, чого не зміг, За те я дякую тобі, Що у мені розтанув сніг.
|