Казка Скажи, що сталося зі мною? Ще вчора я була собою. Жила собі я безтурботно, Цікавило лиш те, що модно.
Та наступив такий момент, Який це все розбив ущент. Що сталося не зрозуміла, Неначе іскра пролетіла.
Серце шалено стукотіло, Здавалось…, ніби я зомліла. В цю мить потрапила у казку, Таку чарівну і прекрасну.
Де все здавалось бездоганним. Казковий замок дуже гарний. В тім замку я була принцеса, Здавалось, казка пречудесна.
І як за правилом годиться У моїй казці принц з’явився. Спочатку я його боялась. До себе й близько не пускала.
Я думала, що все це жарти, Не розкладала, навіть карти. Подумала, що все минеться, Та все одно він не здається.
Розтанув лід в моєму серці Повірила йому, як вперше. І стали жити ми щасливо. Все інше було неважливо.
Здавалось, що кінець цій казці, Коли б не сталось це нещастя: Зла чарівниця прилетіла Нас розлучити захотіла.
Схопила в кігті принца мого І понесла до свого дому. За що помститися хотіла І досі я не зрозуміла.
З тих пір все темрява покрила. І серце туга оповила. Що робить не знала я Затихли співи солов’я.
Та сила в неї ця невічна. Прийде час і чари зникнуть. Мій принц повернеться додому, І все в нас буде по-старому.
І знову сонечко засвітить Ми будемо життю радіти, Почуємо спів солов’я І нашій казці не буде кінця.
Автор.:Пользователь:Soliady
|