та знаю нема правди у брехні
завжди всі про все забувають
та все вони самі добре знають
на вулиці сонце а в душі могила
як би я зараз повеселитись хотіла
та немає причини щоб повеселитись
як би я хотіла все забути і напитись
ніч і день переплелись в єдине ціле
я зберегди своє щастя не зуміла
щастя не щастя
любов не любов
а в мене в венах холоне кров
ось допиваю чарку до дна
і починає крутитись уже голова
а заради чого вся ця мара
незнає ніхто і не знаю я
ніхто мене ніколи не зрозуміє
а від спогадів й думок серце мліє
слухаю музику і сльоза по шоці
ось уже ніж у руці
та в останню мить ти серце й розум включаєш
з відки ті думки сама не знаєш
чи таблеток напитись чи з вікна скакати
хто замість мене все це має знати?
собі говориш що все це не так
а в голові палає страх
думки про смерть тебе не покидають
і вони мене день у день лякають
\вам всім мене не зрозуміти
ніхто не хоче тебе зігріти
тобі краще на світі не жити
хтось забуде а хтось згадає
в серці біль
серця немає
якщо буду жити а жити не хочу
ні дня не проживу не проживу ні ночі
болі не відчуваю
не відчуваю звуків
все холоне холонуть руки
можливо будем разом
можливо буду жити та цього болю мені не пережити