Не повіриш: я не засмучена. Посміхнися: не ображаюся. Знаю я – моє серце змучене, Та не бідкаюсь і не каюся. Не повіриш: я не змінилася, Все така ж чудна та закохана... Пам’ятаєш, як я дивилася Перелякано і сполохано? Так, звичайно, я помудрішала, Але час душею не бавився, Неможливо це – стати іншою, - Хай би ще сто років наклалося! Не подумай. Я не забула – Кожен порух твій пам’ятаю, Кожну мить, що як сон минула, Я щоночі назад вертаю. Вірю: наша любов – освячена. Я вітаю тебе з весною! Не „прощай” кажу – „до побачення!”..........
|