Пишу – не можу говорити, Мовчу – бракує слів, Кричу в душі, не можу далі жити, Боюсь, бо щось змінилося в мені, Сміюсь, хоча нема на те причини, І плачу, переходячи на сум, Співаю кожної години, І слухаю у серці дивний бум, Стою і дивлюсь я у небо, І уявляю я собі, Що може десь, десь так далеко, На небо дивиться й тобі, Якщо вдивитись краще в зорі, В прекрасне небо у ночі, То можна роздивитись очі, І губи що всміхаються тобі, Ніч – одинокий художник, А небо лляне полотно, І якщо закохані очі, То бачать картини його…
|