Серед простор небачених країв
одного разу глянув я у небо
І не побачив там одної я зорі
Тієї, що нагадує про тебе
Про ті закоханих прекрасні почуття
Що відчував, коли тебе я бачив
І про ті муки, болі й каяття
коли дивлюсь як ти ідеш і плачеш
Нехай би зорі згасли всі на небі
І місяць втік у чарівні світи
Але завжди знайду дорого я до тебе
Бо цю дорогу освіщаєш ти!
Ти, наче сонечко посеред ночі
Яскраво світиш, радуєш мене
Твої уста, твої красиві очі!
Кохання було і ніколи не мине