Зіронька
Як я уже давно чекаю ніч де ясно гарно видно зорі і хоч і не про них йде ця річ але про наші з вами долі
Людські долі, це ті зорі що далеко сяють від землі все ж те, блистять, горять летять, а потім гаснуть...
Давня легенда говорила, що кожна зірочка це людина Що кількість людей на землі, Це кількість зірочок на небі
І ось, колись, в нічку темну, Я побачив зіроньку одну Вона така була яскрава, І увагу миттєво привернула
і тепер завжди чекаю ночі щоб побачити знов її у вочі, бо красива, бо блискуча бо яскрава, бо летуча..
Вона одна на небі ярко сяє І мов сяйво інших затемняє Вона одна до серця припадає, Вона одна, пісню промовляє
І хоч це зірка не полярна Але для мене вона головна По ній дорогу я шукати буду І життям сліпо з вірою піду.
Я промовляв би голосно молитву і благав би всю вселенну Щоб зіроньку вона мою зберегла і впасти на землю її не дала
І хоч вселенна удержати її і не могла І та б, униз миттєво камнем полетіла Я б хотів би її руками впіймати І до серця ніжно зіроньку прижати
І сказати, ти одна, ти для мене єдина Я завжди помічав тебе з далека І ось ти моя, і ось ти у мене. І я буду, навіки любити тебе...
|