А він вважав так буде краще
Забути все життя… а нащо
Навіщо нам на серці шрами
А на душі болючі рани

Втікав від горя і розлуки
І просто бавився від скуки
За нею сумував роками
Але вона уже не з нами

Він розумів : «Її немає»
Та досі він її кохає
Він не забув… він пам’ятає
І іншої він нешукає

Він не шукає… а навіщо
Шукати те, що колись втратив
До того ж вона поруч, близько
Та він не може обійняти

Не може бо вона вже ангел
Що зберігає його душу
Сто раз просив її : «Залишся!»
Вона йому : «Летіти мушу»

Так прошепотала й сліду не стало
Хоча сама вона довго ридала
Ридала не звичними для нас сльозами
Ридала і вітром, дощем й грозами

А він все чекав її знову і знову
Таку ж і відкриту і загадкову
Таку що завжди прийде й допоможе
Без неї й без повітря він жити не може

8. Не може не хоче, не буде не стане
Любити й після смерті не перестане
Він буде любити і в щасті і в горі
Чекатиме її на суші й у морі

Та якось одного фатального разу
Він покликав її, вона ж прийшла не відразу
Вона прилетіла, але запізнилась
Життя коротке в одну мить закінчилось

Що правда перед смертю він її побачив
У сні розмовляв з нею і просив пробачить
Просив не гніватись на нього
Він хотів бути з нею і помер заради того.