Це, подекуди не дивно
Все ж однаково постійно!
Я шукаю шляхів зміни
Вона - за межами країни
Скільки я разів шукаю
Стільки ж рішення міняю.
Річ до одного подібна
Ця подібність - не потрібна.
Скільки сірістю згасало
Враз за смертю геть щезало
Та воно одне-єдине
Світло звідки ще долине.
Тільки промінь раз ударив
До смерті, він світлом марив
До загибелі, до скону
Він долав цю перепону.
Він тримався досить гідно.
Сонце - було йому рідним
Світло - це лише сполука
Холоду зими розпука.
Сонце держиться келійно
Світло це, давай, леліймо .
Може сонце це останнє
І його проміння раннє
І тепло його пекуче
Наче погляд твій разючий.
Намагався це зібрати
Щоб узимку зберігати.
Щоб замерзлі пальці зігрівати
Душу холодом не дорізати
Але звідси воно зникло
Десь розсіялось й поникло
Може з"явиться нове?
Може напросто це оживе?
Назиму, намертво
Помальовано і стерто
Я хочу побачити нове сонце
Побачити й забути про це
Сонце - намальоване митцем
Всього: 72 
Нових за місяць: 0 
Адмінів: 1 
Модераторів: 1
Фотографів: 5
Романтиків: 19 
Перевірених: 33 
Дівчат: 50 ![Ми [b]онтакте](http://in-love.at.ua/w400_949e3b6919347f04d569eefa720555b2.jpg){kind=small}
