І знов пишу
знов згадую тебе,
твої прекрасні очі
такі далекі і ясні
як промінь сонця навесні
і знову плачу у душі,
і знов приховую що ти
зачарував своїм життям
своїм магічним почуттям....
і знов пишу,
знов згадую тебе,
твої пянкі уста,
твій мужній погляд в майбуття,
і знову хочеться вернутись,
але не можна, треба далі жити...
але це тяжко пережити,
в душі глибока рана завжди буде
її не склеїш, навіть і не мрій
ти уникатимеш мене, проситимеш щоб я забула,
але я буду сильна, обіцяю....
ти сам казав що я смілива,
ти сам казав що я вразлива,
та не вернути знову час назад...
нехай все буде так як має бути
адже життя-це класна річ,
воно одне, одне для всіх...