Я вже так звикла до ударів долі,
Що іноді не помічаю їх.
Не помічаю на кривавих ранах солі.
Не помічаю сльози на очах моїх.

Тобі ж вдалось дістатись до живого,
І я отримала поразку у бою.
Лише від тебе не чекала злого,
Тепер шукаю душу пошматовану свою.

Кохання
Кохання меж немає
Кохання живе...
Кохання вмирає...
Кохання солодким медом буває!
А потім отруйним ядом згасає
Кохаєш...Те що було,чого не було
Усе памятаєш, вірші свої читаєш
Щось шепочеш, щось питаєш
З темрявою своє життя єднаєш
Просиш його прийти
А він...Він забуває,що зробити має
В її серці кохання згасає
І болю там вже намає
Тільки одна зима пісню стару напіває!
__________________
Ах, она родилась в феврале:
Когда воет, метёт и морозит,
когда снегом дороги заносит
и узоры блестят на стекле.