КВІТКА Розквітла квіточка у гаю- рослин прекрасніших не знаю: рожеві й білі пелюсточки, а по боках ще й два листочки. Цвіла красуня розцвітала, а про кохання тай не знала. Жила вона у своїм гаю, неначе в справжнім Божім раю. От раз у гай той чарівний прийшов хлопчина молодий, замітив квіточку красиву, дивився довго, мов на диво. Вона ж у відповідь мовчала, лиш пахощами розквітала. Та ось… вона захвилювалась й незчулася, як закохалась. Теплом зігріло її серце, Душа-немов чистеє озерце роси краплинку дарувало, але для нього було мало простого щирого кохання! Пішов він навіть без прощання… Довго та квіточка скучала і свою долю проклинала за те, що не змогла устати, піти за ним,його догнати, що покарав цей світ її навіки прикувавши до землі…
|