Пишу – не можу говорити,
Мовчу – бракує слів,
Кричу в душі, не можу далі жити,
Боюсь, бо щось змінилося в мені,
Сміюсь, хоча нема на те причини,
І плачу, переходячи на сум,
Співаю кожної години,
І слухаю у серці дивний бум,
Стою і дивлюсь я у небо,
І уявляю я собі,
Що може десь, десь так далеко,
На небо дивиться й тобі,
Якщо вдивитись краще в зорі,
В прекрасне небо у ночі,
То можна роздивитись очі,
І губи що всміхаються тобі,
Ніч – одинокий художник,
А небо лляне полотно,
І якщо закохані очі,
То бачать картини його…