Признання (присв. коханій дівчині ) Так, здійснилося, нарешті, Знайшов себе я у мистецтві. До смерті музику люблю, Й пишу поезію свою. Все почалося навесні, Чотирнадцять було мені. Почав природу цінувати І все прекрасне до уваги брати. Живе душа, радіє тіло. Мені так давно цього хотілось. Прощатись буду з вільним часом, Щоб все, що є в мені не згасло. Тут дуже добре, тау сні Відкриті є для мене двері всі. Прекрасна, ніжна та жадана, Моя троянда та моя кохана Завжди є поруч, в моїх обіймах. Не моя кров, та все ж щось рідне. Але життя не сон і дуже жаль, Адже в моїй душі живе печаль. І все ж таки неначе увісні Пишу рукою я слова оці. Набридло вже душі моїй ридати І я насмілюся тобі сказати. Не знаю я, що буде далі, Скажу лише, що я тебе кохаю.
|