Лише про любов до тебе співаю: Люблю тебе я назавжди. Люблю! Любов до дна я п'ю! Люблю - і горе не біда! Люблю і дощ, і холоду, Люблю, коли ночами ми Один одному тихо шепочемо "так!" Кохана, давай до дня народження З тобою розучимо нові рухи! Тоді, певно, і від душі У нас народяться скоро малюки!

Бажаю щастя, пісень, сміху! Побільше радості, успіху. Прожити бажаю сотню років, Не знаючи горя, сліз і бід!

Тебе я полюбив не даремно - Ти, як світанкова зоря, То червоним полум'ям гориш, то затихає, гладь та тиша. То ти прозора і зрозуміла - зазеленіла, весна, То ти - тепло і яскравість - літо. Тебе люблю за те, за це, За все, що тільки на Землі Несеш сама і даруєш мені!

Мінливий світ і людина, Проходить горі і негода, Але не забуду я повік: Ти мені дарувала щастя.

Я не молодий вже, друзі, Не палає кров моя. Але люблю ще серцево Шум вакхічних слів, І веселості безтурботної Чи не вбило тягар років На бенкетах я також був І, як ви, друзі, бувало Повної чашею радість пив. Але тепер не до вина, Коли під боком дружина. І тепер, на жаль, одну Я цілу лише дружину. Ах, дружина, дружина, дружина, За неї я п'ю до дна!

Як згадаю тебе - затужить, Здолає мене неспокій ... Де знайти мені іншу таку? Та ніде не знайти мені такий! Наділити океани та суходіл, Побуваю в раю і в пеклі, Але таку високу душу Ніколи і ніде не знайду!

Тримає голову, як королева, Випромінює загадковий світ. Ця жінка - вічна Єва, Загубилася в руїнах років. Під кінець долі хорошея, Немов носить астральний обітницю. Ці ребуси - намиста на шиї. Ці таємниці перснів і сережок! Цей запах з відтінком кориці, Цих суконь немислимий колір, І в погляді бувалий тигриці Хижий відблиск далеких перемог. Дихає час легко і безтурботно, капає з травневих садів молоко. Ця жінка - вічне щось, І мистецтво її велике! Насилає тугу й напасті, І кличе, і грошима смітить. Перворідного заграва пристрасті Під її біополем горить. Крізь бетонні стіни і зданья Проникає, як легка тінь. Розбурхує чоловіче сознанье, ятрить гарячковий день. Тільки губи стискаються гірше Над прощальній смужкою землі. Що їй вік, раз немає його більше? Що їй роки, коли роки пройшли?

Нічого, що на скронях пороша, Що пережито в житті багато бід. Згадуй частіше лише хороше І живи, рідна, до ста років.

Для мене - для Адама - ти Єва, І з тобою побував я в раю: Ти - не дівчинка, дівчина, діва, Ти - принцеса! .. Так, Так - королева, Та й знаєш ти силу свою. Поглядом можеш убити, між іншим, Але я шукаю твій погляд знову і знову ... Єва - діва, на світі все ночі Я хочу бути з тобою дуже-дуже: Чому?! - Це знає любов ...

Тобі, кохана, рідна, Свій пристрасний присвячую вірш; Весь розчинений в тобі до дна я - Так дресирувати, вірний, тихий, Як не буває і собака - Ще на життя в тебе закоханий! .. Але не собака я, однак ... Я знаю: ми - з березою клен! Приємно було б, їдучи, У чергах півдня стоячи, Знати: чекає мене дружина чужа! .. Що ж робити - ти жінка своя! І ось тобі, кохана, за це Три з половиною написав куплета!

Будь завжди ти красивою - І душею, і собою, Будь весь час улюбленої - І взимку, і навесні, Не схиляйся горобиною, Якщо вдарить біда, Будь, рідна, щасливої ​​У цей день і завжди!

Ти жінка, ти вічність, ти мить! Ти спалах зоряна у неба на грудях, Немає смерті в тебе і немає народження, Лише сходження Чумацького Шляху. Ти шлях пройдеш, згораючи без залишку, І попелом мені посріблити очі, У вічності весела звичка: Бути гнучкою і зеленою, як лоза ... І замінювати цвітіння цвітіння, і виникати, і танути в хмарах, І так його любити, своє мить, Що вічно гинути в його руках!

Кажуть, що у лебедя Існує закон: Вмирає кохана, Вмирає і він. Крила складе і падає З блакитної висоти, Якщо сильно полюбиш - Так поступиш і ти!

Хочу, щоб для будь-якої моєї мрії Ти був усе життя єдиною кордоном, Хочу в тій книзі, що читаєш ти, Бути першою і останньою сторінкою. Хочу з усіх твоїх турбот і дум Вкрасти, принаймні, половину, Хочу, щоб раптом тобі спало на думку, Що щасливий ти і в цьому я винна! Хочу тобі спокою не давати, Бути сильною і залишатися слабкою, Хочу тебе своєю любов'ю звати - Адже я й жити інакше не могла б! Хочу бути музикою, щоб ти звик І без неї не міг прожити і години. Хочу, щоб мовчки, там, де слабкий мову, Могла я серцем в серці достукатися, Хочу, щоб, як би не був шлях наш крутий, Він вів нас не спустошенням, а садом, Хочу, щоб близнюки - любов і праця Все життя прожили з нами поруч.

Ми любимо тебе, Наш гарний, давно! І хай тобі буде Все в житті була: Удача, здоров'я, Велика любов, Успіхи в роботі, І почуттів ніжних новь. Переможно по життю Іди лише вперед. І щастя хай поряд З тобою йде!

Бажаємо міцним бути корінням, Бажаємо сильним бути друзями, Щоб труднощів вітер тебе гартував, Щоб в житті завжди і скрізь перемагав!

Ти розумний, сильний і гнучкий, І в розквіті років і днів ... Але акваріумних рибок Любиш - нема їх ріднею. Кисень, солоність в нормі - Все перевірено тобою. Не потребують прикорму, Годуєш, ніби на забій Але за мечоносцем, гуппі, Замком новим кожен раз Ти не помічаєш, дурний, Сліз моїх, що ллють з очей! Хочу перед тобою я бути, як риба ... Даєш мені черв'яка? - На тому спасибі!

І як художник ти не поганий, Прекрасний ти як людина: Мій Цар, мій Ідол, ти - мій Бог, З тобою хочу прожити свій вік. Я заточив олівці, Поставлю раму на мольберт, А ти чорти, малюй, пиши Скрізь завжди лише мій портрет! Благословен той день і годину (Така є в мистецтві сила!), В якій незнайомих нас Доля навіки поєднала! Я на обличчя кладу трохи білил, Щоб ти мене ще сильніше любив!

Скажи мені, що тебе турбує, Про що душа твоя болить? Я всі тривоги заспокою, Ти лише в очі мені подивись. Відкрий мені серця твої таємниці, Бути може, я знайду відповідь. До тебе прийшла я не випадково, І я врятую тебе від бід. Повір мені, милий, я зумію Тебе почути і зрозуміти. Любові твоєї просити не смію, Дозволь мені лише тебе обійняти. І відразу смуток твоя зникне, Пройде тривога і туга, Тебе я витягну з безодні І стане життя твоя легка. Ти тільки мені довірся, милий, Тобою одним лише я живу, Я - ангел твій невтомний, Я - твоє щастя наяву.

Ти, як скеля, скелястий всяких скель, Скеля став, під Сонцем, що іскриться ... Стояв, як вартовий, і годину шукав, Коли раптом прилетить, як Ангел, птиця, І птах прилетів. Це - я: І над тобою, і під тобою тепер я, Любові до тебе величезною не тая, заточую дзьоб і чищу пір'я. Ні, ти не тільки світу велетень, Ще й малої пташки - володар!

З тобою готова човном бути, Щоб на ній по морю плисти, Але ти будь човні тієї - весло, Щоб нас протягом не знесло! Тобі зіркою готова бути, Щоб вічно міг мене любити, Щоб через мільйони років Пал на нащадків ніжне світло!

Ти - моя пісня! Ти - моє диво! Якщо ми разом - Біди забуду. Руки протягнеш, Ніжно обіймеш, Лагідно поглянеш - прикрості знімеш. Поруч з тобою Легше негода. Тільки любов'ю Тримається щастя. Серцем не треба У смітті ритися Якщо ти поруч Знову я лицар. У днями моїх різних У битвах, в пожежах, Уся ти як свято, Вся як подарунок. Ти - окрилює, Ти - надихає, Якщо помилився, Якщо забився, Друг і товариш, Ніжно поправиш. Ти - справжнє Диво повсякчасне, Не призахідне Сонце домашнє.

Ти у мене одна, Немов в ночі місяць, Немов у степу сосна, Немов у році весна. Нема іншої такої Ні за який річкою, Ні за туманами, Дальніми країнами. У інеї дроти, У сутінках міста. Ось і зійшла зірка, Щоб світити завжди, Щоб горіти в завірюху, Щоб стелити ліжко, Щоб качати всю ніч Біля колиски дочка. Ось поворот який Робиться річкою, Можеш забрати спокій, Можеш махнути рукою, Можеш віддати борги, Можеш любити інших, Можеш зовсім піти - Тільки світи, світи!

Народжений боєм, що вижив в бою, крокуючий розпаленому розпеченим, Чоловік згадує життя свою По жінках, У яких був закоханим. Але в вічні турботи занурений, Де б не був він, Куди б він не йшов, Не бачить він охоронний ореол, Над ним любов'ю жіночою запалений. У згубною хвилини на краю, Не залишаючи листів і записок, Чоловік згадує життя свою По жінках, З якими був близький.

Куди йде вода? Вода йде до води. Куди йде біда? Біда йде до біди. Річка йде до річки. Рядок йде до рядка. А я куди йду? А я йду до тебе. Якщо в житті чогось добився і стою, І в любові ти моєї не помилилася жодного разу - Я в боргу, У неоплатному боргу перед тобою, Всім тобі я, Тобі лише зобов'язаний.

Пройдуть роки. І хвилі будуть мчати. В імлі, як птах, сховається любов, І я скажу: "Яке все ж щастя, Що на одній планеті я з тобою".

Всі - їм, Очам твоїм, Чим я володів І все, що мені доля подасть на старість Все що я роздавав Все що залишалося Чого я жадав І про що я співав, - Всі - їм, Очам твоїм Їм вірю я, Їм все прощаю я І навіть, якщо через них загину, Я їм молюся, Я їм складаю гімни Мої вірші, Любов, Все життя моє - Їм у дар, Очам твоїм ...

Навряд чи є така сила, Щоб любов могла зупинити. Я люблю тебе, мій милий, І хочу з тобою поряд бути!

А расстоянья так борги, А дні і ночі так суворі, І життя велить платити борги, І нещадна з нами знову. Як важко чекати! Але ми знову В ім'я самого святого Готові той же шлях почати, Один одному вірячи, Чекати готові. Долі невідомої шляху Хто назве їх, хто вкаже? Але без любові і без мрії На світі жити не варто навіть!

У різних містах бував і країнах, Був пастух, наїзник я, ковбой ... Але не здійснював вчинків дивних, Тих, що тут я роблю з тобою. Чи не бліднув і не червонів я теж, І не заплітався моя мова; Захворів? Я вмираю, Боже?! Чому ж в життя цей "бзік"? Просто, як би проти я не бився, Чуя серця борошно і біду, закохався я, закохався - закохався У дівчинку красиву одну.

Бажаємо багато радості і світла, Щоб життя було посмішками повна, Щоб у душі цвіло НЕ бабине літо, А вічно співала юна весна.

Я усвідомлюю з особливою гостротою І в довгій і в нетривалого розлуці, Як мені повсякчас потрібен голос твій, Твої всеісцеляющім руки. І серце б'ється, час кваплячи, І зустрічі мить в уяві ярок: Невже я не вигадав тебе? За що мені від долі такий подарунок?

Бажаємо силу набрати, Що орлу висоту, І в житті пізнати Любові красу! І нехай не заллє смуток Радісних днів свічку, І все на світі хай Буде тобі по плечу!

Бажаємо бути тобі красивою, Завжди бажаною, молодий, У родинному колі - завжди коханій, У колі друзів - завжди простий. Бажаємо щастя багато-багато, А також світла і тепла, І щоб вся твоя дорога Квітами засіяна була.

Ти - поруч, і все прекрасно: І дощ, і холодний вітер. Спасибі тобі, мій ясний, За те, що ти є на світі. Спасибі за ці губи, Спасибі за руки ці. Спасибі тобі, мій любий, За те, що ти є на світі. Ми - поряд, а адже могли б Один одного зовсім не зустріти ... Єдиний мій, спасибі За те, що ти є на світі.

Бажаємо сонця в високості, Бажаємо миру на землі, Щоб бід і похмурих дум не знати Чи не горювати, не тужити, А бути завжди такою гарною, Коханої, ніжною і простий, Такий же нескінченно милою І безмежно молодий.

Будь і щасливий, і здоровий багато років, Щоб не знав ти докторів, зла і бід, Щоб вірні друзі поруч йшли, поваги не тая, що знайшли В тобі люди і добро, і тепло, Щоб на світ завжди дивився ти світло!

Я з тобою про час забуваю, До нових граней життя поспішаючи, І душею в предзвездье відлітаю, Нікого в світі не криючись. Мені дороги здаються іншими, І реальність - сонячної мрії, Бо шепочеш моє ім'я З непідробним обожнюванням ти. Я на нескінченних гойдалках Зустрічей і розставань Я знову, Не статут у морозах і крапель, За мить - все зможу віддати. І хоча не буде в житті дива, І не стане казкою доля, Я тобою марю неостудно - Неостудной ніжності раба ...

Мій найкращий друг! Серед буднів, суєти - Ти свято світлий, Втілення мрії. Тобі так багато Від народження дано! Мене ти підкорив Давним - давно, Так підкори ще Долю! І нехай вона, Твоїм увагою Безмірно вдоволена, Тобі подарує радість, Блиск перемог, Любов і щастя світло На багато років.

Ти і життя гранично схожі. І помічаю я: з кожним днем ​​Ти все необхідне, все дорожче. Любові для всіх - підозрюю я, Готовою немає. Її складають самі. Ось ти яка, розумниця моя! Ти все смієшся сірими очима, Кохана і ніжна моя.

Вас бачу - серце б'ється частіше, Любов'ю до вас завжди знаний Від вас хай не йде щастя - І радість хай заходить в будинок. Нехай у ваше запилене віконце, Направивши жаркий сніп променів, Трохи яскравіше світить сонце, Чим у вікна замків багатіїв! Нехай від вас підуть тривоги - Молитву я за те відплачу. І протегують боги Любові, турбот і праць!

Про жінка, коли залишить раптом Тебе твій вірний иль невірний друг, Я прилечу до тебе з далекого дали Потім, щоб вгамувати твої печалі, Вентилятор і боржник твоїх заслуг У любові від віку, випромінюючи світло, Тебе самовідданіше немає Сумував чи, веселився чи бувало, Лише ти мене всіх краще розуміла, Дарівшая мені милість і рада Трапся, чим жив, все повторити спочатку, З моїм, як раніше, твій зіллється слід У моїй долі ти значила чимало, І надалі так буде, до кінця років!

Про тебе я хочу думати. Думаю про тебе. Про тебе не хочу думати. Думаю про тебе. Про інші я хочу думати. Думаю про тебе. Ні про кого не хочу думати. Думаю про тебе.

Будь любимо і здоровий, Багато щастя і слів Про любов від дітей, Від надійних друзів. Повага колег, У кожній справі - успіх, Взяти в подруги удачу І надію на додачу!

Дорогий наш! Тобі рано думати про старість, Твої добрі руки Не знають втоми, Твоє мудре серце Не знає спокою, Ти знайшов у цьому Важке щастя таке! Будь здоровий, Як в ті роки, Коли ти з ранку Порушувалося з друзями З зорею на - гора!

Не стану я твоєю звичкою. Твоїм звичайним буднем, Щоб було мною все, у всьому Звично особистим і безособовим. Хочу бути святом, навесні, Німим відкриття, потрясіння, Преображенням, неділею, Завжди нареченою - не дружиною. Я буду вранці - синім, райдужним, А не листком календаря. За кожну мить завдяки, Ти станеш молодим і радісним.

Хочеш, буду чим завгодно: Тьмою ночі, світлом дня, І скелею, і гладдю водної, Тільки ти люби мене!

А ми для зла невразливі - Хвороби, роки, навіть смерть, Всі камені повз, кулі - повз, Не потонути нам, не згоріти. Все це тому, що поруч Стоїть і береже мене Твоя любов - моя огорожа, Моя захисна броня. І мені інший броні не потрібно, І свято - кожного буднього дня. Але без тебе я беззбройна І беззахисна, як мішень.

Ти як літо серед зими, Ти як промінчик в царстві темряви, Ти прекрасна, як весна, Весела, добра, лагідна! Нехай доля подарує щастя, Віру, радість і участье, Зустріч з тим, хто краще за всіх, І успіх, і успіх!

Моя любов до тебе, ти знаєш, нескінченна. І скільки б не було в житті бід Любити тебе я буду вічно, Ти мій рідний, неповторна людина. Ми будемо надалі з тобою поруч, Печалі, радості, ділити. Прийми, рідний наш, поздоровлення і побажання довго жити!

Дивись, як зірки понад Світло горять тобі і мені. Вони не думають про нас, Але світять нам в опівнічний час. Прекрасний ними небосхил, У них вічний світло і вічний сон. І хто їх бачить - життя радий, чужою життям багатий. Моя любов, моя зірка, Таким, як зірки, будь завжди. Горя не думай про мене, Але дай побути мені в зоряному сні.

Хоч і сувора життя часом, ти сильним будь І для себе скоріше відкрий надійний шлях. Чи не виживай вмій, а жити, вперед іди, З удачею завжди дружи і на шляху Успіх скоріше свій лови, здоровим будь, І ти збагнеш суть любові і життя суть.

Красива, первозданна ти, як Єва, Трохи дикувато, весела, струнка ... Але ти ж - таки так! - І королева: Тобі підвладна всіх чоловіків країна! Ти міркуєш просто, але й мудро, Чужа мова і жест легко зрозумієш, Ти для пустелі розпеченій - дощ! Ти човні малої в океані-острів. Канал на мілководді-кораблю ... Ти - все-все-все-все-все на світі, просто Лише тому, що я тебе люблю!

Дуже сильний і вмілий, Енергійний, добрий, сміливий, Не страшні печаль і горе - Нам любов твоя опора. Ти єдиний на світі! Нехай тобі удача світить, Будь здоровий і повний сил, І долю, як нам, будь милий!

Була принцесою ти, княжною, одягнені - феєю, голою - Євою ... Прошу тебе: стань мені дружиною - У чарівному замку королевою! Граємо багато ми ролей - Коли, який і хто навчений ... Але королем з королів Тобі я буду найкращим! Женою-королевою станеш ти, І відразу наші збудуться мрії!

Листи восени кружляють, У золоті весь світ топлячи ... Так би мені до тебе притулитися ... О, як я люблю тебе! Крізь хуртовини і морози Бачу все ж; в будинку - ти ... Про тебе мої всі мрії, Думи, плани і мрії. Ти далеко зараз, о, так! .. Але в серці ти моєму завжди!

Чудова господиня, мати, дружина - Ти мені, як сонце, світло, завжди потрібна! Ти народжена, єдиною бути, А я живу, щоб тебе любити Всі зробити для тебе зможу, Твою любов навіки збережу!

За святом любові приходять будні. На жаль, їх неможливо уникнути. Тому прошу: давай не будемо Прекрасне на дрібниці міняти. Давай з тобою навчимося миритися З якими-та непотрібності в нас, Щоб з головного шляху зуміти Чи не збитися, Не підвести один одного у скрутну годину І наших почуттів, і наших душ в ім'я Давай творити і всупереч тому, Що нам заважає підступами своїми І тягне непоступливо до дна. Давай берегти один одного. В цьому - сила, опір усім потугам зла. І буде все бажане і красиво, Як дар, що нам доля піднесла.

Я сьогодні хотіла б пролитися дощем, Щоб у машину ти сісти не зміг, І таксі не прийшло, електричка пішла, Ти пішов би додому пішки, Весь наскрізь, до нитки промок. Буду поруч з тобою йти, Щось тихо тобі шепотіти, І безсовісно по пути На очах у всіх обіймати. Не помітить ніхто нічого, Та й ти навряд чи що зрозумієш, Просто я, щоб побути з тобою Перетворилася сьогодні в дощ.

Душа твоя втоми не знає І життя моє, як сонце освітлює, І зігріває очей твоїх тепло. Ти молода років своїм зло!

Чоловік, будь чоловіком! Ти маєш рацію - так будь готовий, Відстоюючи правду, Пролити за це кров! І краще сотні разів ти Від життя відмовся, Чим від себе! У безчестя До чого таке життя? Чоловік, будь чоловіком, А лялькою ніколи, Яку жбурляє. Доля туди-сюди!