Він зустрів її на вечірці. Вона була настільки чарівна, що багато хлопців Задивлялись на неї, в той час, як він був посереднім та звичайним і не привертав нічиєї уваги. Під кінець вечірки він випадково зустрівся з нею і запросив випити кави разом з ним. Дівчина була здивована, але ввічливо погодилась. Вони зайшли в затишну кав’ярню. Він так нервував, що боявся промовити й слово, а вона почувала себе некомфортно і мріяла швидше піти додому. Раптом він попросив офіціанта: «Принесіть, будь ласка, кави з сіллю».

кохання

Лінки

• Всі навколо здивовано озирнулись на нього - який дивак! Він густо почервонів, посолив свою каву і випив її. Вона запитала серйозно: «Чому у вас така дивна звичка?» І він відповів: «Коли я був маленьким хлопчиком, я жив біля моря, я любив гратися на узбережжі і відчувати присмак моря - солоний і терпкий. З тих пір я завжди п'ю солону каву і кожен раз згадую своє дитинство та рідне місто, за яким я так сильно сумую, я думаю про батьків, які й досі живуть там.» Слухаючи його, вона не могла стримати сліз, він глибоко зворушив її. І вона зрозуміла, що це його справжні почуття, які йдуть від самого серця.

«Людина, яка так відкрито і щиро говорить про свою тугу за рідними, дійсно любить свій дім та піклується про нього», - думала вона. І дівчина теж почала говорити, вона розповідала про свою батьківщину, про дитинство і сім'ю. Це була справді цікава та захоплююча розмова, вона стала початком їхромантичних відносин. Молоді люди продовжували зустрічатись. Дівчина зрозуміла, що цей хлопець - саме той, хто їй потрібен: терпимий, добрий, теплий та турботливий. Він був таким хорошим, а вона ледве не втратила його. Спасибі солоній каві!

Їх історія стала справжньою чудовою історією кохання: принц одружився з казковою принцесою і вони жили дуже щасливим життям. Кожного разу, коли вона варила каву для нього, додавала трішки солі, саме так, як він і любить.

Через сорок років він помер і залишив листа для неї: «Моя найдорожча, пробач мене, прости за мою брехню, довжиною в життя. Єдина неправда за все наше життя - це те, що я люблю солону каву. Пам'ятаєш наше перше побачення в кав'ярні? Я тоді дуже нервував, і насправді я хотів цукру, але чомусь попросив солі. Тоді було важко щось змінити і я просто почав говорити. Я навіть не сподівався, що ми можемо бути разом. Я багато разів намагався сказати тобі правду, але я дуже боявся цього. І я пообіцяв собі, що більше ніколи тобі не брехатиму. Тепер я помираю і вже не боюсь нічого, отже я говорю тобі правду: я не люблю солону каву, вона дуже гидка на смак. Але я пив її все своє життя, з тих пір, як зустрів тебе і ніколи ні на одну хвилинку не пожалкував про будь-яку річ, яку я зробив для тебе. Те, що ти була зі мною, - це найбільше щастя мого життя. І якби я міг жити вдруге, я все одно хотів би зустріти тебе і прожити з тобою все життя, навіть якщо б я знав, що знову буду пити каву з сіллю.»

Останній його лист став зовсім мокрим від її сліз. Іноді, коли її питають, яка на смак солона кава, вона відповідає: «Вона солодка.»