Що ти так легко перекреслив минуле життя, в якому була я ...Хоча б на мить забути про біль, який ти заподіяв ...

Забути, що всі твої слова - брехня ... і ти ніколи мене не любив ...

Забути, що всі твої дії - фарс, і що наші відносини всього лише гра, де я була маріонеткою, а ти в потрібний момент смикав за певні ниточки, і лялька робила те, що треба було тобі...

Хоча б на мить забути ... Про те, що плакала ... Про те, що не спала ночами ... На мить забути про все ... І посміхнутися ... Посміхнутися йому, відкрито, всім серцем і всією душею ... Сказати, що він мені потрібен, і я не хочу його втрачати ... Ти знаєш, він мені дійсно потрібен ...

Якщо не він, то хто?

Хто допоможе зігріти руки, і зібрати з осколків серце, яке ти так безжально розбив? Розбив, і сам того не зрозумів ... Ти знаєш, я майже тебе забула ... Принаймні я переконувала себе, і вірила в це ... До вчорашнього дня ... До того, як ти написав мені смс ... Зі словами «Привіт. Як ти? »Усього три слова, мить - і все повернулося на« старт »Знову біль і знову цигарки ...

І знову брехня всім підряд ... Друзям, знайомим, батькам, йому ... собі ... Брехати, що ти вже давно забутий, і що я приймаю тебе не більше, ніж як друга ... Я не знаю як перебороти себе, і не відповісти ... Це вище моїх сил ... Це сильніше мене ... І з останніх сил намагаюсь продовжити наш недовгий смс-діалог ... Не знаю відчуваєш ти, всю ту ніжність, яке я втілюю в мертвих рядках на екрані свого мобільного? Напевно ні ... Звичайно ж ні ... По іншому і бути не може ..

Ти знаєш, я дивуюся його терпінню ...

Дивуюся, що його любов до мене така сильна, що він терпить суперника ... Тим більше в серці ... Він напевно сподівається, що я тебе розлюблю ... Можливо ... Коли-небудь ... Та ні, знову сама собі брешу ... Ніколи не зможу тебе забути і розлюбити ... Два з половиною роки намагалася тебе забути - не вийшло ... Не факт, що взагалі вийде..

Знаєш, моя біда - це твої очі ... Вони проникають у мене і свердлять зсередини ... Вони ні вдень, ні вночі не дають мені спокою ... Пам'ятаєш, під час нашого самого першого побачення, я дивилася в твої очі, і не могла сказати ні слова? Пам'ятаєш, ти запитав що зі мною? А пам'ятаєш, як я відповіла, що тону, і попросила допомоги? Пам'ятаєш, ти сказав, що не даси мені потонути, врятуєш мене, і що ніколи не кинеш?

Пам'ятаєш?

Звичайно ж ні ... Ти не дотримав обіцянку ... Ти змусив мене поринути у вир болю ... Відчути на собі весь тягар розлуки ... Я так і не змогла тоді відвести від твоїх очей свій погляд ... Вони притягували наче магніт ... Я і зараз насилу можу відвести погляд ... але можу ... Тільки тому, що знаю - треба ... Інакше ти все прочитаєш в моїх очах ... Все моє кохання ... і всю мій біль ...

І почнеш шкодувати ... Тільки от не треба мені твогожалю ... Знаєш, я тепер зовсім не співаю ... Ні для кого ... Але якщо ти попросиш ... Я наспіваю тобі мотиви нашого минулого ... Пам'ятаєш, як ми їздили з друзями на пікнік, ти грав на гітарі, а я співала «вигин гітари жовтої»? Усі тоді слухали з захопленням ... Казали, що в мене чудовий голос, а ти чудово граєш ... І що ми приголомшлива пара ... Пам'ятаєш, як ти обіймав мене під час цих слів, і сказав, що любиш і будеш любити мене завжди?

Пам'ятаєш? Ні ... Я дивуюся, як ти все це забув?! Коли ти встиг? Коли? Навчи мене забувати ... Я теж так хочу ... Забувати без болю і жалю ... Видаляти з пам'яті - як видаляєш з пам'яті комп'ютера не потрібні файли у кошик ... А потім ... відновлювати їх ... І знову видаляєш, щоб потім знову відновити і видалити ... Я втомилася від цього замкнутого кола ...

Просто втомилася ...

І зараз просто йду по місту ... Просто гуляю ... І знову дістаю з пачки цигарку ... І мені просто холодно без тебе в цьому місті ... І я просто не знаю, що мені робити і як далі бути ...