Весна.

Весна! Весна!
Уже весна!
Радіє тіло і душа.
Милує слух пташиний спів,
Що передать бракує слів.
Із неба сонце пригріває,
А сніг струмочками стікає.
Уже й підсніжники з’явились,
Звірятка в лісі пробудились,
І разом з ними пробудилася Земля.
У полі трави зеленіють,
А звідти квіти майоріють.
Хіба ще краща є пора?
Коли ще все так розцвітає?
Коли ще так пташки співають?
Коли ще палко так кохають?
Тільки весною!
Тією свіжою порою,
Коли довкола все нове,
Все прокидається й цвіте.
Звучить мелодія весни,
Що проникає в людські сни.
Це та мелодія кохання,
Що так п’янить і заворожує серця.
І того хто її почує
Ніщо на світі не врятує.
Зустріне він своє кохання,
І вже не спатиме до рання.
Проводитиме дні і ночі,
Дивлячись в кохані очі.
Все інше буде неважливе,
Вони кохають і щасливі,
Бо для цього вона і весна,
Щоб любов у серцях розцвіла!

  Автор.:Пользователь:Soliady