Весна.
Весна! Весна! Уже весна! Радіє тіло і душа. Милує слух пташиний спів, Що передать бракує слів. Із неба сонце пригріває, А сніг струмочками стікає. Уже й підсніжники з’явились, Звірятка в лісі пробудились, І разом з ними пробудилася Земля. У полі трави зеленіють, А звідти квіти майоріють. Хіба ще краща є пора? Коли ще все так розцвітає? Коли ще так пташки співають? Коли ще палко так кохають? Тільки весною! Тією свіжою порою, Коли довкола все нове, Все прокидається й цвіте. Звучить мелодія весни, Що проникає в людські сни. Це та мелодія кохання, Що так п’янить і заворожує серця. І того хто її почує Ніщо на світі не врятує. Зустріне він своє кохання, І вже не спатиме до рання. Проводитиме дні і ночі, Дивлячись в кохані очі. Все інше буде неважливе, Вони кохають і щасливі, Бо для цього вона і весна, Щоб любов у серцях розцвіла!
Автор.:Пользователь:Soliady
|