Зіронька

Як я уже давно чекаю ніч
де ясно гарно видно зорі
і хоч і не про них йде ця річ
але про наші з вами долі

Людські долі, це ті зорі
що далеко сяють від землі
все ж те, блистять, горять
летять, а потім гаснуть...

Давня легенда говорила,
що кожна зірочка це людина
Що кількість людей на землі,
Це кількість зірочок на небі

І ось, колись, в нічку темну,
Я побачив зіроньку одну
Вона така була яскрава,
І увагу миттєво привернула

і тепер завжди чекаю ночі
щоб побачити знов її у вочі,
бо красива, бо блискуча
бо яскрава, бо летуча..

Вона одна на небі ярко сяє
І мов сяйво інших затемняє
Вона одна до серця припадає,
Вона одна, пісню промовляє

І хоч це зірка не полярна
Але для мене вона головна
По ній дорогу я шукати буду
І життям сліпо з вірою піду.

Я промовляв би голосно молитву
і благав би всю вселенну
Щоб зіроньку вона мою зберегла
і впасти на землю її не дала

І хоч вселенна удержати її і не могла
І та б, униз миттєво камнем полетіла
Я б хотів би її руками впіймати
І до серця ніжно зіроньку прижати

І сказати, ти одна, ти для мене єдина
Я завжди помічав тебе з далека
І ось ти моя, і ось ти у мене.
І я буду, навіки любити тебе...