Та не будемо про це...Так на чому ми закінчили?! 

О-о-о,так сиджу я на підвіконнику,дивлюсь у вікно,подворі ходять незнайомі,але з іншої сторони дуже знайомі мені люди...я їх уже не раз бачила!Я часто спостерігаю за тим,що робиться надворі,просто сидячи на підвіконнику...Це все депресія!Я вже тиждень як не виходжу із дому,я просто спостерігаю із вікна.Спостерігаю за людьми,за їхньою манерою поведінки... 

-Чому люди такі жорстокі?питаю я себе 

І сама собі відповідаю: 

-Таке життя... 

-О так...саме життя робить людей такими... 

-Життя-це гра...яка має декілька рівнів...воно підкидає тобі різні випробування,якщо ти їх не пройшов,ти вибуваєш з гри... 

-Я терплю...і буду терпіти...буду боротись,і я знаю...життя зміниться на краще! 

І ось воно змінилось.... 

Одного разу...гуляючи порожніми,сірими вулицями,я зустріла його. 

Людину,яка кардинально змінила моє життя.Це був добрий,красивий хлопець,який зробив чудо;він зробив моє життя кольоровим,вже не було того чорно-білого світу,все було в яскравих фарбах. 

Нам було добре разом...ми гуляли,гуляли вдвох...Коли всі люди набридали,ми просто тікали від них,ми гуляли безлюдними вулицями,годинами сиділи на лавочці,посміхаючись один одному.Він цілував мої губи,обнімав мене так ніжно,як ніхто ще цього не робив.Мені було приємно і надзвичайно добре.Серце співало від радості!Він робив багато приємних речей,я ніколи не могла зрозуміти як він це робить,але мені було приємно! 

Дні разом проходили швидко...Мені з ним було добре! 

Та чомусь це все змінилось так швидко... 

Ми розійшлись...вже не було нас,був тільки ТИ і Я...Ми не разом! 

У тебе мабуть інша,та мені всеодно. 

Я живу своїм життям...я не буду страждати,не буду плакати,я буду радіти життю бо воно тільки починається!